1. Властивість або стан, що характеризується надмірною, часто поверхневою емоційністю, схильністю до ніжних, зворушливих почуттів, що легко викликаються та іноді схильні до самолюбування.
2. Напрям у літературі та мистецтві другої половини XVIII — початку XIX століття, що протиставлявся раціоналізму класицизму і акцентував увагу на внутрішньому світі людини, перевазі почуття над розумом, культі природи та природності.