1. Зменшувально-пестлива форма від іменника «сенс» (у значенні «розум, глузд»), що вживається в розмовній мові для позначення здорового глузду, практичної мудрості або логічної суті речі.
2. (перен., розм.) Внутрішній, інтуїтивний голос, відчуття або розуміння чогось; те саме, що «відчуття сенсу», «глузд».