Значення
-
Зменшувально-пестлива форма від іменника «сенс» (у значенні «розум, глузд»), що вживається в розмовній мові для позначення здорового глузду, практичної мудрості або логічної суті речі.
-
(перен., розм.) Внутрішній, інтуїтивний голос, відчуття або розуміння чогось; те саме, що «відчуття сенсу», «глузд».
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сенчик, р. сенчик, д. сенчик, з. сенчик, о. сенчик, м. сенчик, к. сенчик