правець

1. (заст.) Працівник, робітник; той, хто займається фізичною працею.

2. (перен., заст.) Той, хто наполегливо працює, старанно щось робить; трудівник.

3. (зоол.) Робоча особина у мурах, термітів, бджіл та інших суспільних комах.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |