Значення
-
(іст.) Старовинна українська міра об’єму рідин, що дорівнювала сьомій частині відра, приблизно 1,75 літра.
-
(іст.) Міра земельної площі, що використовувалася в Україні, рівна семи десятинам.
-
(перен., рідко) Назва предмета, що складається з семи частин або одиниць, або групи з семи осіб чи елементів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. семерик, р. семерика, д. семерикові, з. семерик, о. семериком, м. семерикові, к. семерику
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘семерик’ походить від числівника ‘сім’ (давнє ‘семеро’). Це ботанічна назва рослини ‘вовче тіло болотне’ (Comarum palustre), яку так називають, ймовірно, через те, що з одного кореня зазвичай виростає сім стебел. Інша народна назва цієї рослини — ‘сім паличок’.