Значення
-
Семаргл — у давньослов’янській міфології: вогненний бог, зображуваний у вигляді крилатого пса, який вважався посередником між небесним і земним світами, охоронцем посівів та вогнища.
-
Семаргл — у давньоруському язичництві: одне з божеств княжого пантеону, встановленого князем Володимиром у Києві близько 980 року.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. семаргли, р. семаргл, д. семарглам, з. семаргли, о. семарглами, м. семарглах, к. семаргли