Словник Української Мови
Буква
Пломінчик — власна назва, що може позначати зменшувально-пестливу форму імені Пламен (болгарського або македонського походження, означає «полум’я»), або ж використовуватися як прізвисько або псевдонім.
Пломінчик — розмовна назва невеликого полум’я, вогничка, яскравої іскри, що часто вживається в поетичній мові або ласкавому звертанні.
Приклад 1:
Відразу ж, як вони рушили, збоку від Тимоша зірвався й побіг поміж молочаєм, як синій пломінчик, привабливий степовий вихорець. Попустивши повіддя, Дем’ян пішов очима по схилах, по випечених кручах, ярах, рівноті й широчіні, по цьому скаженому, хижому Степові, що впокоєно й тихо то горбився, то лежав, то жебонів потічками… Скільки тут пройшло, прожило, прогарцювало людей!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”