Властивість мовних одиниць (слів, словосполучень, речень тощо) мати значення, зміст або здатність передавати інформацію; змістовна наповненість.
У лінгвістиці: характеристика мовного елемента, що стосується його смислової сторони, на відміну від формальної (граматичної, фонетичної) структури.
У ширшому сенсі: наявність певного смислу, значущості в будь-якій знаковій системі (символах, жестах, образах).