селькуп

[sɛlʲkup] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Представник корінного народу, що мешкає переважно в північних районах Західного Сибіру (у Росії), належить до самодійської групи уральської мовної сім’ї.

  2. Належність до цього народу, його етнічна спільність.

  3. Мова цього народу, що належить до самодійської гілки уральських мов.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. селькуп, р. селькупа, д. селькупові, з. селькупа, о. селькупом, м. селькупі, к. селькупе

Більше записів