1. Властивість або стан, що характеризується поділом на окремі сегменти (частини, ділянки, ланки); структурна роздільність.
2. У лінгвістиці: властивість мовленнєвого потоку, що полягає в можливості його поділу на окремі лінійні одиниці — сегменти (звуки, склади, морфи, слова тощо).
3. У соціології та антропології: тип організації суспільства, заснований на об’єднанні відносно однорідних і автономних одиниць (наприклад, родів, племен).