сечівник

[sɛt͡ʃiʋnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (мед.) Орган видільної системи, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні; уретра.

  2. (бот.) Рід рослин родини ароїдних з великими листям і характерним суцвіттям-початком, що часто вирощують як декоративні; кала.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сечівник, р. сечівника, д. сечівникові, з. сечівник, о. сечівником, м. сечівникові, к. сечівнику

Більше записів