1. Представник групи кочових ірано-мовних племен, що населяли степи Євразії від річки Тобол до Дунаю з IV ст. до н.е. по IV ст. н.е., споріднених зі скіфами та часто воювавших з ними.
2. У переносному значенні — мешканець або нащадок населення Речі Посполитої (переважно шляхтич), який ототожнював себе з історичними сарматами, вважаючи їх своїми легендарними предками, і використовував цю ідеологію для обґрунтування своїх прав та особливого способу життя (сарматизм).