Значення
-
Класична літературна мова стародавньої Індії, що належить до індоарійської гілки індоєвропейської мовної родини, використовувалась переважно як сакральна та наукова мова в індуїзмі, буддизмі та джайнізмі.
-
Старовинна індійська мова, що має високорозвинену граматичну систему (описану Паніні) та багату літературну спадщину (наприклад, веди, епоси “Махабхарата” і “Рамаяна”), яка вважається мовою-джерелом для багатьох сучасних мов Південної Азії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. санскрит, р. санскриту, д. санскритові, з. санскрит, о. санскритом, м. санскриті, к. санскрите