1. (про звук мови) Такий, що утворюється лише за участю голосових зв’язок, без шуму від перешкоди в ротовій порожнині; голосний.
2. (перен., поет.) Такий, що має власний, самостійний звук; дзвінкий, гучний.
самозвучний
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: прикментик () |