Значення
-
Свідома відмова від власних інтересів, прагнень або благ заради інших людей, високих ідеалів або релігійних переконань; самопожертва.
-
У релігійному контексті — повне відречення від мирських спокус, плотських бажань і особистої волі як форма аскетизму та шлях духовного вдосконалення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозречення, р. самозречення, д. самозреченню, з. самозречення, о. самозреченням, м. самозреченні, к. самозречення