самозречення

1. Свідома відмова від власних інтересів, прагнень або благ заради інших людей, високих ідеалів або релігійних переконань; самопожертва.

2. У релігійному контексті — повне відречення від мирських спокус, плотських бажань і особистої волі як форма аскетизму та шлях духовного вдосконалення.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |