самозбуджуючий
[sɑmozbudʒujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про систему, процес) Такий, що здатний самостійно генерувати, підтримувати або посилювати власну активність, збудження або розвиток без зовнішнього втручання або джерела енергії.
-
(фіз., техн.) Такий, що описує коливальну систему або процес, де внутрішній механізм забезпечує надходження енергії для компенсації втрат, що призводить до незатухаючих або наростаючих коливань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозбуджуючий, р. самозбуджуючого, д. самозбуджуючому, з. самозбуджуючого, о. самозбуджуючим, м. самозбуджуючім