Значення
-
(фіз., техн.) Процес, при якому система (електрична, коливальна тощо) зберігає або посилює свої коливання за рахунок внутрішньої енергії без зовнішнього впливу, що періодично додається.
-
(психол., фіз.) Приходити в стан збудження, нервового напруження або емоційного підйому внаслідок власних думок, уяви або внутрішніх процесів, без безпосереднього зовнішнього стимулу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я самозбуджуюся, ти самозбуджуєшся, він самозбуджується, ми самозбуджуємося, ви самозбуджуєтеся, вони самозбуджуються