Значення
-
(фіз.) Процес, за якого система (наприклад, коливальний контур) зберігає або посилює свої коливання за рахунок внутрішньої енергії, без зовнішнього впливу.
-
(психол., розм.) Приведення себе в стан психоемоційного збудження, підвищеної активності або напруження власними силами, за допомогою внутрішніх стимулів або уявлень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозбуджування, р. самозбуджування, д. самозбуджуванню, з. самозбуджування, о. самозбуджуванням, м. самозбуджуванні, к. самозбуджування