самозбагачення

1. Процес накопичення особистого майна, капіталу або матеріальних цінностей, що здійснюється особою, яка перебуває на державній службі або обіймає службову посаду, з використанням своїх повноважень, службового становища або наданих прав, що суперечить закону та суспільним інтересам.

2. У ширшому, неюридичному сенсі — будь-яке незаконне або аморальне збагачення особи за рахунок зловживання довіреною їй владою, ресурсами або статусом.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |