Значення
-
Процес накопичення особистого майна, капіталу або матеріальних цінностей, що здійснюється особою, яка перебуває на державній службі або обіймає службову посаду, з використанням своїх повноважень, службового становища або наданих прав, що суперечить закону та суспільним інтересам.
-
У ширшому, неюридичному сенсі — будь-яке незаконне або аморальне збагачення особи за рахунок зловживання довіреною їй владою, ресурсами або статусом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозбагачення, р. самозбагачення, д. самозбагаченню, з. самозбагачення, о. самозбагаченням, м. самозбагаченні, к. самозбагачення