Словник Української Мови
Буква
1. Зробити щось своєю власністю, взяти собі, заволодіти чимось, що раніше не належало, часто без дозволу або незаконно.
2. Присвоїти собі авторство, ідею, заслуги, досягнення іншої людини, видати їх за свої.
3. У лінгвістиці та ономастиці: зробити чужомовне слово, назву або поняття частиною власної мови або номенклатури, адаптувавши його.
Приклад 1:
Месопотамія намагалася привласнити природні багатства гірської частини Еламу, яких їй ніде було більше взяти, Елам же жадібно позирав на багаті месопотамські міста і, ясна річ, не пропускав найменшої нагоди пограбувати їх. У воєнно-політичному протиборстві між Еламом та державами Месопотамії гору брала то одна, то інша сторона.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”