самозаспокоєний
[sɑmozɑspokojɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який заспокоює сам себе, намагається знайти втіху у власних думках або діях, часто ігноруючи реальні проблеми або загрози.
-
Який демонструє надмірну самовпевненість і задоволеність собою, що призводить до бездіяльності та небажання щось змінювати або вдосконалювати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самозаспокоєний, р. самозаспокоєного, д. самозаспокоєному, з. самозаспокоєного, о. самозаспокоєним, м. самозаспокоєнім