Значення
-
Властивість людини, яка характеризується надмірною вірою у власні сили, можливості або знання, часто без достатніх на те підстав; зарозумілість, егоїзм.
-
Впевненість у собі, почуття власної сили та правоти, що виявляється у поведінці, діях або висловлюваннях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самовпевненість, р. самовпевненості, д. самовпевненості, з. самовпевненість, о. самовпевненістю, м. самовпевненості, к. самовпевненосте