Стан задоволеності власними діями, переконаннями або досягненнями, що призводить до втрати об’єктивності, критичного ставлення до себе та припинення подальших зусиль для розвитку або покращення ситуації; самовдоволеність.
самозаспокоєність
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |