самозахоплення

1. Дія за значенням «самозахопити»; незаконне, насильницьке присвоєння, захоплення чогось (влади, майна, території тощо) без будь-яких на те прав або підстав.

2. Стан крайньої зацікавленості, повного поглинання власними думками, переживаннями або діяльністю; самопоглибленість.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |