самозахоплення

[sɑmozɑxoplɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням «самозахопити»; незаконне, насильницьке присвоєння, захоплення чогось (влади, майна, території тощо) без будь-яких на те прав або підстав.

  2. Стан крайньої зацікавленості, повного поглинання власними думками, переживаннями або діяльністю; самопоглибленість.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самозахоплення, р. самозахоплення, д. самозахопленню, з. самозахоплення, о. самозахопленням, м. самозахопленні, к. самозахоплення

Більше записів