гіпноз

1. Штучно викликаний, схожий на сон стан нервової системи людини, що характеризується різким фокусуванням уваги на словах гіпнотизера, підвищеною сприйнятливістю до його впливу (внутрішнього) та зниженням чутливості до інших подразників, що дозволяє здійснювати певне психологічне та фізіологічне втручання.

2. Сукупність методів і прийомів словесного та несловесного впливу на свідомість людини, що призводять до виникнення стану гіпнозу; гіпнотизування.

3. Перен. Сильний, приголомшливий вплив, захоплення, що позбавляє волі, здатності критично мислити; чари, навіювання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Той гіпноз офіціозу, прірва нерозуміння, наслідки ідеологічного зомбування особливо виразно прозирають у реакціях на самогубство Хвильового й Скрипника. Тут і симпатія, і відчуття величі постаті й трагедії втрати, і розгубленість.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |