самовисунення

[sɑmoʋɪsunɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Процес або дія, коли особа самостійно, без висування її кандидатури будь-якою організацією чи групою громадян, висуває себе на виборну посаду або для участі у виборах.

  2. Право громадянина висувати свою кандидатуру на виборах, реалізоване в конкретній дії; факт такого висунення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самовисунення, р. самовисунення, д. самовисуненню, з. самовисунення, о. самовисуненням, м. самовисуненні, к. самовисунення

Більше записів