самовидоювання

Значення

1. (у філософії, особливо в ідеалістичній) Процес, за допомогою якого абсолютний дух, ідея чи світовий розум об’єктивує себе, переходить у іншобуття, створюючи природу та матеріальний світ як свою іншу форму існування.

2. (у гегельянстві) Ключовий момент діалектики, саморозкриття абсолютної ідеї через її відчуження в природу та подальше повернення до себе в формі духу.

3. (у ширшому сенсі) Процес самопрояву, самореалізації чогось абстрактного (наприклад, творчої сили, потенції) у конкретних формах буття.

Правопис та відмінювання