самоврядний
[sɑmoʋrjɑdnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що має самоврядування, внутрішнє право на самостійне вирішення власних справ; автономний.
-
Який здійснює управління власними справами через обрані ним органи; самокерівний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоврядний, р. самоврядного, д. самоврядному, з. самоврядного, о. самоврядним, м. самовряднім