самовродок

1. У філософії та релігії — божество, істота або сутність, що не була створена кимось іншим, а існує вічно або народилася сама з себе; самопороджене начало.

2. У переносному значенні — людина, яка досягла високого рівня майстерності, знань або розвитку власними силами, без зовнішніх учителів чи наставників; самородок, самодух.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |