самовластя

[sɑmoʋlɑstjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Необмежена, абсолютна влада, що належить одній особі або групі осіб і здійснюється без урахування обмежень з боку закону чи інших соціальних інститутів; самодержавство, автократія.

  2. (У переносному значенні) Повна сваволя, відсутність будь-якого контролю; самовільне, свавільне поводження.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самовластя, р. самовластя, д. самовластю, з. самовластя, о. самовластям, м. самовласті, к. самовластя

Більше записів