самовдоволений
[sɑmoʋdoʋolɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який відчуває вдоволення від самого себе, своїх переваг або досягнень, часто з відтінком самозакоханості та зарозумілості.
-
Який виражає таке почуття, свідчить про нього (про вигляд, усмішку, манеру поведінки тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самовдоволений, р. самовдоволеного, д. самовдоволеному, з. самовдоволеного, о. самовдоволеним, м. самовдоволенім