1. (у фізиці, математиці, теорії систем) Про процес або систему: автоматично приходити до стану внутрішньої узгодженості, рівноваги або відповідності власним законам і принципам без зовнішнього втручання.
2. (у логіці, філософії) Про судження, теорію або систему понять: бути внутрішньо неперечними, логічно зв’язними, не містити суперечностей у власних засадах або висновках.