самоутверджений
[sɑmoutʋɛrdʒɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Якість або стан, що характеризує особистість, яка досягла внутрішньої впевненості, усвідомлення власної цінності та здійснила самореалізацію, зазвичай в результаті свідомої праці над собою.
-
Про людину, яка має тверду, незалежну позицію, впевнена у собі та своїх силах, не залежить від зовнішніх оцінок та схвалення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоутверджений, р. самоутвердженого, д. самоутвердженому, з. самоутвердженого, о. самоутвердженим, м. самоутвердженім