Значення
-
Здатність людини усвідомлювати себе як особистість, відрізняти своє “я” від навколишнього світу, аналізувати власні думки, почуття, вчинки та мотиви; самопізнання.
-
(У філософії та психології) Вищий рівень розвитку свідомості, що полягає в усвідомленні індивідом самого себе, своєї соціальної належності, життєвих цілей і моральних якостей; рефлексія, спрямована на власну внутрішню сутність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоусвідомлення, р. самоусвідомлення, д. самоусвідомленню, з. самоусвідомлення, о. самоусвідомленням, м. самоусвідомленні, к. самоусвідомлення