самотинний БукваС 1. (діал.) Те саме, що самітний — такий, що перебуває на самоті, відокремлений від інших; самотній. 2. (діал.) Призначений для перебування на самоті; усамітнений. Приклади вживання Error: no such table: sentences Частина мови: прикментик () | ←фосфоритсамотина→