Древослів

Словник Української Мови

самотинний

[sɑmotɪnnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

(діал.) Те саме, що самітний — такий, що перебуває на самоті, відокремлений від інших; самотній.
(діал.) Призначений для перебування на самоті; усамітнений.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самотинний, р. самотинного, д. самотинному, з. самотинного, о. самотинним, м. самотиннім

Більше записів