самоцензура

[sɑmot͡sɛnzurɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Добровільне обмеження власної творчості, висловлювань або дій з мотивів особистої обережності, страху перед можливими негативними наслідками або прагнення відповідати очікуванням, ідеологічним нормам або політичній кон’юнктурі.

  2. У журналістиці та медіа — практика попереднього внутрішнього контролю та усунення автором або редакцією інформації, яка може бути витлумачена як небажана, небезпечна або заборонена, без прямого втручання зовнішніх цензорів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоцензура, р. самоцензури, д. самоцензурі, з. самоцензуру, о. самоцензурою, м. самоцензурі, к. самоцензуро

Більше записів