самотний
[sɑmotnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який перебуває на самоті, відокремлений від інших; безлюдний, пустельний.
-
Який не має родини, близьких людей або товариства; потерпає від почуття самотності.
-
Який відбувається або переживається на самоті, без участі чи спілкування з іншими.
-
(у біол.) Який росте або живе поодинці, не утворюючи груп, колоній або скупчень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самотний, р. самотного, д. самотному, з. самотного, о. самотним, м. самотнім