самотниця

[sɑmotnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Жінка або дівчина, яка живе самітно, усамітнено, уникає товариства, віддає перевагу самотності; самітниця.

  2. Заст. Черниця, яка живе не в монастирі, а окремо, у самотності, відлюдниця.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самотниця, р. самотниці, д. самотниці, з. самотницю, о. самотницею, м. самотниці, к. самотнице

Більше записів