Значення
-
Стан, коли людина свідомо обирає жити окремо від інших, уникаючи суспільства та стосунків, часто з релігійних, філософських або особистих мотивів; відлюдництво.
-
Спосіб життя самітника; перебування в самоті, усамітненні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самотництво, р. самотництва, д. самотництву, з. самотництво, о. самотництвом, м. самотництві, к. самотництво