самотницький

[sɑmotnɪt͡sʲkɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Властивий самотникам, характерний для них; такий, що відрізняється самотністю, відлюдністю.

  2. Призначений для самотників, для усамітненого життя; відлюдницький.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самотницький, р. самотницького, д. самотницькому, з. самотницького, о. самотницьким, м. самотницькім

Більше записів