Значення
-
Людина, яка уникає спілкування з іншими, віддає перевагу самотності, живе усамітнено.
-
Той, хто не має родини, близьких людей або позбавлений їхнього товариства.
-
Заст. Самостійний, незалежний господар, одноосібник (переважно у західних областях України).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самотник, р. самотника, д. самотникові, з. самотника, о. самотником, м. самотникові, к. самотнику