самотник

1. Людина, яка уникає спілкування з іншими, віддає перевагу самотності, живе усамітнено.

2. Той, хто не має родини, близьких людей або позбавлений їхнього товариства.

3. Заст. Самостійний, незалежний господар, одноосібник (переважно у західних областях України).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |