самосумісний
[sɑmosumisnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у фізиці, математиці) Такий, що задовольняє певні внутрішні критерії узгодженості, несуперечливості або стабільності, не потребуючи зовнішніх обмежень; здатний існувати як цілісна, логічно непротирічлива система.
-
(у техніці, інформатиці) Такий, що працює або функціонує коректно в рамках заданих параметрів без зовнішніх втручань, узгоджений сам із собою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самосумісний, р. самосумісного, д. самосумісному, з. самосумісного, о. самосумісним, м. самосуміснім