самостяжний
[sɑmostjɑʒnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який прагне до самовдосконалення, духовного зростання та досягнення внутрішньої цілісності шляхом власних зусиль, самопізнання та вольових вчинків.
-
(У філософській та релігійній традиціях) Пов’язаний з внутрішньою роботою над собою, аскетичними практиками або шляхом, спрямованим на здобуття влади над своїми пристрастями та досягнення вищого стану свідомості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самостяжний, р. самостяжного, д. самостяжному, з. самостяжного, о. самостяжним, м. самостяжнім