Значення
-
Процес або дія, спрямовані на підтвердження власної значущості, цінності, здібностей або права на самореалізацію, часто через подолання перешкод або супротиву.
-
Філософсько-психологічний термін, що означає утвердження індивідом свого існування, сутності та свободи волі як основи для розвитку особистості та її вчинків у світі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоствердження, р. самоствердження, д. самоствердженню, з. самоствердження, о. самоствердженням, м. самоствердженні, к. самоствердження