Значення
-
(у біології, ботаніці) Властивість гермафродитних організмів, зокрема рослин, не давати насіння при самозапиленні, тобто при перенесенні пилку з тичинок на приймочку маточки тієї ж самої особини.
-
(у генетиці) Неспроможність статевих клітин організму до запліднення внаслідок злиття гамет, що мають однакові алелі спеціальних генів сумісності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самостерильність, р. самостерильності, д. самостерильності, з. самостерильність, о. самостерильністю, м. самостерильності, к. самостерильносте