1. (у біології, ботаніці) Властивість гермафродитних організмів, зокрема рослин, не давати насіння при самозапиленні, тобто при перенесенні пилку з тичинок на приймочку маточки тієї ж самої особини.
2. (у генетиці) Неспроможність статевих клітин організму до запліднення внаслідок злиття гамет, що мають однакові алелі спеціальних генів сумісності.