самосполучений
[sɑmospolut͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у математиці, зокрема в лінійній алгебрі та функціональному аналізі) такий, що сполучений (ермітово спряжений) оператор або матриця дорівнює самому собі; синонімічне до термінів «ермітів» або «самоспряжений».
-
(у фізиці) властивий або стосовний операторам, які відповідають фізичним спостережуваним величинам, для яких виконується умова самоспряженості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самосполучений, р. самосполученого, д. самосполученому, з. самосполученого, о. самосполученим, м. самосполученім