1. Який зазнав самоскалічення — навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень, каліцтва, як правило, з релігійних, ритуальних або політичних мотивів.
2. (Переносно) Який свідомо обмежив, принизив або знищив власні здібності, потенціал, гідність.
самоскалічений
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: прикментик () |