самоскалічений
[sɑmoskɑlit͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який зазнав самоскалічення — навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень, каліцтва, як правило, з релігійних, ритуальних або політичних мотивів.
-
(Переносно) Який свідомо обмежив, принизив або знищив власні здібності, потенціал, гідність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоскалічений, р. самоскаліченого, д. самоскаліченому, з. самоскаліченого, о. самоскаліченим, м. самоскаліченім