самоскалічення

[sɑmoskɑlit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Навмисне заподіяння собі тілесних пошкоджень (різаних, колотих, термічних або інших ран) без суїцидального наміру, що є симптомом психічного розладу або способом регуляції емоційного стану.

  2. У ширшому значенні — будь-яке свідоме заподіяння шкоди власному здоров’ю або цілісності тіла.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоскалічення, р. самоскалічення, д. самоскаліченню, з. самоскалічення, о. самоскаліченням, м. самоскаліченні, к. самоскалічення

Більше записів