саморегулювання

[sɑmorɛɦuljuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

Властивість біологічних, технічних, соціальних та інших систем автоматично підтримувати необхідний для нормального функціонування стан або рівень певних показників за допомогою внутрішніх механізмів, без зовнішнього втручання.
В економіці та професійній діяльності — принцип організації, при якому регулюючі функції (наприклад, встановлення стандартів, контроль їх дотримання, розгляд спорів) здійснюються безпосередньо учасниками ринку або представниками професії через спеціально створені громадські (недержавні) органи.

Граматичні форми:

н. саморегулювання, р. саморегулювання, д. саморегулюванню, з. саморегулювання, о. саморегулюванням, м. саморегулюванні, к. саморегулювання