самоприймання

[sɑmoprɪjmɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (у психології) процес усвідомлення та безумовного прийняття особистістю всіх аспектів власного “Я” — як сильних сторін і переваг, так і слабкостей, недоліків та обмежень, що супроводжується відчуттям цінності себе без умовних вимог чи суворих оцінок.

  2. (у філософії та соціальних науках) акт або стан добровільного визнання та інтеграції в образ себе певних якостей, статусів, ролей або обставин життя, що часто передбачає внутрішнє подолання заперечень чи суспільних стереотипів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоприймання, р. самоприймання, д. самоприйманню, з. самоприймання, о. самоприйманням, м. самоприйманні, к. самоприймання

Більше записів