самопримус

1. Психологічний стан або дія, коли особа змушує себе до чогось, долаючи внутрішній опір, небажання або втому; внутрішнє волеве зусилля.

2. (У філософії та психології) Свідме та цілеспрямоване обмеження власних бажань, пристрастей або свобод задля досягнення певної мети, самовдосконалення або виконання морального обов’язку.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |